Нехай гуде дзвінка
Мелодія дротів,
Як пісня юнака
На радісний мотив,
Потужно, як рука
Селян, робітників.
Дзвони, дзвони, о музико дротів,
Над городом, над селами, простором…
Бо в мене стільки сестер і братів
Із серцем хворим і байдужим зором, –
Хай розбудить цей потужний спів,
Хай скаже їм, що кволим бути – сором.
Ще тиждень – два…
Степи вже половіють,
Колишуть їх засмажені вітри.
Коли на ниви рос-дощів навіють…
Тож радісно обличчя обітри
І заспівай, зогрій свою надію.
Твій урожай дозріє до пори.
А ждуть його – не тільки ти та діти,
По всіх світах брати-робітники,
З тобою разом будемо радіти,
Бо ти підпора нашої руки.
Твій урожай по всім широкім світі
Прославить труд мозольної руки.
За той твій хліб здобудемо машину…
Вона піде просторами степів.
І будеш менше гнути свою спину,
І веселіше забринить твій спів.
В собі самому знайдеш ту причину,
Що двигає могутній крок віків.
Нехай гуде дзвінка
Мелодія дротів,
Як пісня юнака
На радісний мотив,
Потужна, як рука
Селян, робітників.
