Дмитро Загул – Покотилися по заріночку: Вірш

Покотилися по заріночку
Та бистренькі хвилі,
Зажурилися, мій легіничку,
Твої сестроньки милі.
«Хто ж то буде нам на сопілочку
Коло кичери грати?
А хто ж буде там у неділечку
Нас увечері ждати?»
Розіслалися полониною
Та біленькі тумани,
Ой зісталася сиротою
Твоя дівчина в мами.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Загул – Покотилися по заріночку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Загул – Покотилися по заріночку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.