Не крик архангельської сурми
(Не вірю я в небесний суд),
А тут ідуть народи бурні,
Червоні маєва несуть.
Хіба ж не це жертовна барва?
В вогні і крові прийде він –
Та не Христос! (Надія марна!)
Не великодній ясний дзвін.
То з робітничого кварталу
Непереможна сила йде –
Руйнує вицвіле без жалю,
Будує світле, молоде.
І вже вгорі над димарями –
Не Магомет, Мойсей, Ісус –
Над королями, над царями
Потужний поклик розітнувсь.
Вставай, пригноблений віками!
Ламай трухлявини віків!
Безмежний простір перед нами,
За нами полумінь і гнів.
Вставай, скликай людей до штурму!
То дзвонить зброя, вихрить дим.
Із рук господніх вирвав сурму
Земний, нестримний херувим.
Він має зілля чародійне
На лемент і на плач.
Минуле вирите, розвіяне,
А над сьогоднішнім – Сурмач!
