Вірші класиків > Дмитро Загул: Вірші > Дмитро Загул – Як затихнуть на серці печалі

Дмитро Загул – Як затихнуть на серці печалі: Вірш

Як затихнуть на серці печалі,
Як замовкнуть примари мої,
Розгортаються яснії далі
Наді мною в святій вишині.
І здається, що з мене сміються
Лазурові простори небес,
А легенькі хмаринки несуться
Десь далеко, до царства чудес.
І захоплене небом блакитним
Забувається серце моє,
І таким недотепним і блідним
Моє горе безмежне стає.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Дмитро Загул
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Загул – Як затихнуть на серці печалі":

Читати схожі вірші:

  1. Дмитро Загул – Як на серці літо, а в душі весна
  2. Дмитро Загул – Як тільки на арфі плачевній
  3. Дмитро Загул – Heimweh
  4. Дмитро Павличко – У дитячому серці жила Україна
  5. Іван Коваленко – Легенькі хмарини
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Загул – Як затихнуть на серці печалі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.