Долом, долом, долиною: Вірш

Долом, долом, долиною (Двічі)
Ішла вдова дубиною (Двічі)
З маленькою дитиною.
Ой став дощик накрапати,
Сіла вдова спочивати, (Двічі)
Мале дитя годувати, (Двічі)
До дитини промовляти:
“Ой сину ж мій, ти єдиний,
Який же ти нещасливий!
Ти зостався сиротою,
Я молода й удовою”.
Летів ворон з чужих сторон
Та й сів собі над водою.
Ой сів собі над водою,
Розмовляє з удовою:
“Не журися, й удівонько,
Бо я твого мужа знаю: (Двічі)
Тричі на день одвідаю, (Двічі)
Та в головах спочиваю, (Двічі)
І снідаю, й обідаю, (Двічі)
Біле тіло й оббираю, (Двічі)
Жовті кістки розношаю
Ой по горах, по долинах
Та по чужих українах”.
“Бодай же ти, чорний ворон,
Бодай же ти не підвівся, (Двічі)
Що ти мого мужа наївся”.