В цьому поїзді, погляньте,
Ідуть бідні емігранти.
У емігранта легкий чемоданчик,—
В нім одежина, хліб, померанчик,
З рідного поля вузлик землиці.
Щоб на чужині менше журиться…
У чемодан тільки серце не влізло,
Та й не хотіло — просилося слізно,
Щоб не забрали його за море,
А кинули дома, нехай і на горе;
Як вірний собака, лишилося в полі,
Де ми працювали голодні і голі.
Онде те поле, хоч бідне, та рідне…
А поїзд мчить… Уже поля не видно…
