Дія друга
Сцена перша
Безодня простору. Люцифер і Каїн
Каїн
Топчу повітря, боячись падіння,
Але чомусь не падаю.
Люцифер
Не бійся –
Повір мені, володарю безодні.
Каїн
Хіба у духа вірити не гріх?
Люцифер
Життя – у вірі, в сумнівах – загибель,
Такий устав того, хто іменує
Дияволом між ангелів мене.
Вони ж оце ім’я переказали
Створінням тим, яким незрозуміле
Усе, що вище їхніх почуттів,
Які покірні богу і вважають
Добром чи злом, що їм накаже він.
Я зневажаю рабство. Ти побачиш
За обрієм обмеженого світу,
Де народився ти, нові світи.
І я не засуджу тебе на муки
За сумніви і острах. Буде день,
Коли людина, ідучи водою,
Закличе іншу: вір мені і йди –
І піде та по морю, як по суші.
Я віри, як умови для спасіння,
Не вимагаю. Тож лети зі мною,
Як рівний, над безоднею, — тобі
Відкрию я світів живий літопис
Тих, що були, що є, що тільки будуть.
Каїн
Дияволе, поглянь скоріше: що це?
Невже земля?
Люцифер
Ти не впізнав землі?
Землі, з якої створений твій батько?
Каїн
Невже той круг, синіючий в ефірі
Із меншим поруч, що такий подібний
До місяця, який вночі нам світить,
І є наш рай? А де ж у нього стіни?
І ті, що стережуть їх?
Люцифер
Покажи:
Де саме рай?
Каїн
Це зовсім неможливо!
Чим далі ми з тобою летимо,
Тим круг землі все менший. Наче зірка,
Він світиться в пітьмі сріблястим світлом
І зменшується просто на очах.
Ми летимо зі швидкістю проміння,
І круг землі губитись починає
Між незчисленних сяючих зірок.
Люцифер
А що би ти сказав, якби дізнався,
Що більші є світи, ніж світ земний,
Що є створіння вищі, ніж людина,
Що безліч їх, що всі повинні вмерти
І всі живуть в стражданнях?
Каїн
Я пишався б,
Що розумом зумів це осягти.
Люцифер
Ну, а якщо твій дух в кайданах плоті
Знаходиться з народження, якщо
Він, гордий тим, що знає, хоче інших,
Нових і вищих знань, а сам тим часом
Не переможе грубих і мерзенних
Людських потреб, знаходячи відраду
У втіхах і солодких, і брудних,
Що врешті-решт ведуть лиш до появи
Нових нещасних душ, нещасних тіл,
З народження приречених до смерті?
Каїн
Я знаю тільки те, що смерть жахлива,
Що смерть – то доля кожного із нас,
Як чув я це від матері, якій ми
Завдячуємо смертю і життям.
Якщо це так, то дай мені померти!
Не хочу стати батьком тих істот,
Яких чекають муки і загибель,
Не хочу я розплоджувати смерть
І в світі розповсюджувать злодійство.
Люцифер
Не можеш ти увесь померти: є
В тобі щось потаємне, що безсмертне.
Каїн
Бог приховав це, вигнавши із раю
Та ще й затаврувавши знаком смерті
Моїх батьків. Нехай в мені загине
Все смертне, щоб лишилося в мені
Лиш ангельське.
Люцифер
Я ангельського чину:
Ти хочеш буть таким, як я?
Каїн
А хто ти?
Я бачу тільки міць твою і світ,
Який мені відкрив ти, світ безмірний,
Що величчю пригнічує мене,
Та все ж таки не більший за бажання,
Які живуть в мені.
Люцифер
О, гордовино!
Як скромно ти з червою поділяєш
Печальну долю!
Каїн
Ну, а ти, що ділиш
Обитель із безсмертними, хіба ти
Печальним не здаєшся?
Люцифер
Я печальний.
Отож скажи: безсмертним хочеш бути?
Каїн
Я ним повинен бути – ти казав.
Цього я ще не знав, але якщо
Повинно бути так, дозволь мені,
На щастя чи на горе, передчасно
Пізнать своє безсмертя.
Люцифер
Ти пізнав.
Каїн
Коли і як?
Люцифер
Страждаючи.
Каїн
Страждання
Повинні бути вічними?
Люцифер
Про це
Дізнаються нащадки. Та поглянь:
Яка у всьому велич!
Каїн
О прекрасний
І невимовно дивний світе! Ви,
Нелічені, зростаючі без міри
Громади зір! Скажіть: що ви насправді
Являєте собою? Що являє
Собою ця повітряна пустеля,
Де весело кружляєте ви, наче
Опале листя у річках Едему?
Чи визначено шлях ваш? Чи у даль,
Що душу нескінченністю лякає,
Прямуєте ви радісно і вільно?
Творці! Творці! Чи я не знаю – хто!
Які предивні і які прекрасні
Творіння ваші! Хай умру, як атом, —
Можливо, він вмирає, — тільки велич
Я вашу осягну! Думки мої
Вас гідні, хоч не гідний прах мій смертний.
Тож дай мені померти, чи мені,
Дияволе, ти покажи їх зблизька.
Люцифер
Хіба вони до тебе не близькі?
Поглянь на землю.
Каїн
Де вона? Довкола
Лиш безліч зір.
Люцифер
Поглянь сюди.
Каїн
Не бачу.
Люцифер
Та придивись: вона ще мерехтить.
Каїн
Он там?
Люцифер
Звичайно, там.
Каїн
Чи це можливо?
Я бачив уночі в гаях, на луках
Маленьких світлячків: вони світились
Сильніш, ніж світ, що всіх їх породив.
Люцифер
Ти бачив і світи, і світляків, —
І ті, і інші світяться, — що ж скажеш
Мені про них?
Каїн
Скажу, що і світи,
І світляки по-своєму прекрасні,
І що нічний політ малої мушки
І рівний біг небесного світила
Однаково керовані…
Люцифер
Ким саме?
Каїн
Відкрий мені.
Люцифер
Наважишся поглянуть?
Каїн
Як можу знати я, на що наважусь?
З тобою не побачив я нічого,
Чого б злякався й більшого не прагнув.
Люцифер
Про що б хотів найбільше ти дізнатись –
Про смертне чи безсмертне?
Каїн
Що є речі?
Люцифер
До деякої міри те і інше.
Та що тобі до серця?
Каїн
Те, що бачу.
Люцифер
А що б повніш наситило його?
Каїн
Знання того, чого не мушу знати –
Про таємницю смерті.
Люцифер
Ну, тоді
Я покажу віджилих і померлих,
Як показав безсмертних.
Каїн
Покажи.
Люцифер
Мерщій же далі на могутніх крилах!
Каїн
О, як ми розтинаємо повітря!
Зірки з очей зникають! А земля!
Де ділась? Дай поглянути на землю.
Я син її.
Люцифер
Землі уже не видно.
Вона ж бо перед вічністю ще менша,
Ніж перед нею ти. Та все одно
Ти вернешся до неї: прах земний
Є тільки частка нашого безсмертя.
Каїн
Куди нам шлях проліг?
Люцифер
Туди, де привид
Старих світів. Земля – лиш їх уламок.
Каїн
Так світ старий?
Люцифер
Старіший за життя.
Ну, а життя за нас древніше й навіть
Древніше за того, хто вище нас.
Багато є такого, що ніколи
Не матиме кінця; а що вважалось
Не маючим початку, починалось
Так само низько, як і ти колись;
І гинуло величне, щоб змінитись
Таким нікчемним, що й сказати сором:
Бо в цьому світі вічні і незмінні
Лиш час і простір. Зміни тільки праху
Приносять смерть. Тобі не осягнути
Того, що вище праху; ти побачиш
Лиш те, що стало ним, бо сам ти – прах!
Каїн
Та я наважусь глянути на все.
Люцифер
Тоді – вперед!
Каїн
Як швидко гаснуть зорі!
Вони мені здавалися світами,
Коли ми наближалися до них.
Люцифер
Вони і є світи.
Каїн
І є там рай?
Люцифер
Можливо, є.
Каїн
А люди?
Люцифер
Є і люди,
Або істоти вищі їх.
Каїн
І змії?
Люцифер
Раз люди є, чому не бути зміям?
Хіба повинні жити лиш ходячі?
Каїн
Як швидко вслід за нами гаснуть зорі!
Куди ми летимо?
Люцифер
У світ примар,
Істот, що не жили ще, чи померли.
Каїн
Усі зірки вже зникли, повний морок.
Люцифер
Але ж ти бачиш.
Каїн
Сутінки жахливі!
Нема ні зір, ні місяця, ні сонця;
І все ж у повних сутінках я бачу
Якесь громаддя, чорне і похмуре,
Ніскілечки не схоже на зірки,
Що перед нами в просторі світились
Своїми ореолами й були,
Здавалося, наповнені життям.
На них виразно бачив я крізь сяйво
Гірські вершини, прожилки річок,
Долини і рівнини безбережні;
Навколо них повільно обертались
Маленькі диски й кільця вогняні;
А тут похмуро й страшно!
Люцифер
Ти ж бажав
Побачить смерть, побачити померлих?
Каїн
Якщо вже гріх Адама нас прирік
До смерті неминучої, я хочу
Побачити завчасно те, що згодом
Чекає нас.
Люцифер
Дивись.
Каїн
Та морок скрізь!
Люцифер
І вічний морок; зараз я відкрию
Його ворота.
Каїн
Звідки покотилась
Клубками біла пара?
Люцифер
Увійди.
Каїн
Чи повернусь?
Люцифер
Не сумнівайся в цьому.
Бо хто ж тоді наповнить царство смерті?
Ти і твій рід. Воно іще порожнє
У порівнянні з тим, що буде.
Каїн
Хмари
Немов би розступились перед нами,
Змикаючись за спинами.
Люцифер
Заходь.
Каїн
А ти?
Люцифер
І я. Без мене ти не зміг би
Ввійти у царство привидів. Заходь!
Зникають у хмарах.
Сцена друга
Царство смерті. Люцифер і Каїн.
Каїн
Які вони безмовні й неосяжні,
Світи похмурі! Так багато їх;
Заселені вони іще густіше,
Ніж ті величні, сяючі світила,
Що в просторі виблискують без ліку,
Яких я на землі вважав недавно
За незбагненних мешканців небес.
Та бачив, наближаючись до них,
Матерії зростання неосяжне,
Що швидше для життя на ній придатна,
Аніж сама жива. Як тут усе
Примарно, як усе довкола схоже
На згаслий день!
Люцифер
Тут царство смерті. Хочеш
Побачить смерть?
Каїн
Відповісти не можу,
Не знаючи, що означає смерть.
Якщо ж повірить батькові… То страшно
Подумати! Будь проклятий, хто дав
Мені життя, що лиш веде до смерті!
Люцифер
Своїх батьків клянеш ти?
Каїн
А хіба
Вони не прокляли мене, вкусивши
Від дерева пізнання?
Люцифер
Маєш сенс:
Прокляття поміж вами обопільне.
Але твій син, твій брат?
Каїн
Вони повинні
Зі мною поділяти це прокляття,
Бо те, що від батьків дістав у спадок,
Те ж саме я заповідаю їм.
О, нескінченний і похмурий світе
Тіней мінливих, привидів-гігантів,
Чітких чи невиразних, та завжди
Печальних і величних, — що ти є?
Життя чи смерть?
Люцифер
І те, і інше разом.
Каїн
А що є смерть?
Люцифер
Хіба вам не відкрито
Творцем, що смерть – то ще одне життя?
Каїн
Лиш про одне від нього ми дізнались –
Що помремо.
Люцифер
Можливо, прийде день,
Коли він вам відкриє таємницю.
Каїн
Щасливий день!
Люцифер
О, так! Бо таємниця
Відкриється для вас в нестерпних муках,
У вічних, нескінченних муках пекла,
Тому що і народжуєтесь ви
Лише для них, для цих безмірних мук.
Каїн
Які величні тіні, що витають
Навколо мене! Зовсім не подібні
Ані на духів, котрих бачив я
На варті заповідного Едему,
Ані на смертних – на батьків чи брата,
На мене, на сестру чи на дітей.
Не схожі на людей, як і на духів,
Небаченою зовнішністю, дещо
Безсмертним поступаючись красою,
Вони за нас величніші й сильніші,
Їх вигляд незбагненно-гордовитий.
Не мають крил, як ангели, не мають
Людських облич ані тваринних тіл,
Нема нічого схожого на те,
Що бачив я раніше; сполучилась
У них краса найкращих, найсильніших
Земних істот, та так не схожі з нами,
Що я не знаю – чи були вони
Колись раніш істотами живими?
Люцифер
Колись були.
Каїн
Були? А де?
Люцифер
Де ти
Живеш тепер. І володіли світом,
Який ви називаєте землею.
Каїн
Та в цьому світі перший – батько мій.
Люцифер
Він перший з-поміж вас, а серед них
Не вартий він, щоб стати хоч останнім.
Каїн
А хто вони?
Люцифер
Вони є тим, чим будуть
Всі смертні.
Каїн
А були які?
Люцифер
Живі,
Розважливі, розумні – і у всьому
Настільки досконаліші за батька,
Наскільки перевершуєш нащадків
Ти, син, Адамів первісток.
Каїн
На жаль!
І всі вони загинули, всі зникли?
Люцифер
Так, зникли. Тільки з власної землі,
Як неодмінно зникнеш ти з своєї.
Каїн
Та ж ти казав – раніше їх землею
Була моя?
Люцифер
Була.
Каїн
Але змінилась?
Моя земля була б для них занадто
Нікчемною.
Люцифер
За них вона була
Прекрасніша.
Каїн
Чому ж так занепала?
Люцифер
Спитай Його.
Каїн
Та як Він це зробив?
Люцифер
Безжалісним і повним руйнуванням,
Що світ перетворило на хаос,
З якого народився світ новий.
Буває це за часом досить рідко;
Для вічності ж, пізнай, подібні речі
Цілком звичайні. Отже, споглядай
Минувшину.
Каїн
Минувшина жахлива!
Люцифер
Та істинна. Дивись на ці привиддя:
Вони колись і дихали, й жили,
Як ти тепер.
Каїн
Невже колись я буду
До них подібним?
Люцифер
Відповідь на це
Нехай дає творець. Я показав
Чим стали попередники людини;
А чим були, відчути можеш сам
У міру дріб’язкових почуттів,
Свого земного розуму і сили.
Тепер між вами спільне – це Життя,
А згодом буде – Смерть. Ознаки інші
Годяться і рептиліям, що в мулі
Жили на ледь сформованій планеті,
Відверто раді власній сліпоті –
Рай Неуцтва, позбавлений пізнання.
Дивись на попередників, а хочеш –
Вертайсь на землю до своєї праці:
Тебе я неушкодженим доправлю.
Каїн
Я залишусь.
Люцифер
Надовго?
Каїн
Назавжди.
Сюди я знов раніше чи пізніше
Повинен повернутися; то краще
Лишитись тут. Я стомлений усім,
Що показав мені ти. Тож дозволь
Жить між примар.
Люцифер
Повір, це неможливо:
Світ привидів – то дійсність, ти ж його
Зі мною споглядаєш як видіння.
Щоб втрапити до нього, ти повинен
Ввійти сюди вже крізь ворота смерті,
Як входять всі.
Каїн
А крізь які ворота
Ввійшли ми?
Люцифер
Крізь мої. Та ти на землю
Повинен повернутись. В царстві мертвих
Ти дихаєш лиш мною. І не мрій
У ньому залишитись передчасно.
Каїн
А ось вони, — скажи, вони не можуть
На землю повернутись?
Люцифер
Їх земля
Вже втрачена навіки, бо стихії
Змінили невпізнанно їй обличчя.
Не знайдеться і атома, напевне,
На всій землі, знайомого для них.
А в їх часи який був невимовно
Прекрасний світ!
Каїн
Він і тепер прекрасний.
Я не з землею, хоч на ній працюю,
Постійно ворогую, а лиш з тим,
Що працею повинен добувати
Її плоди; що, прагнучи пізнання,
Нічого не пізнав я на землі;
Що там постійно викликають трепет
Життя і смерть.
Люцифер
Чим став твій світ, ти бачиш,
Та чим він був – не можеш осягнуть.
Каїн
А хто, скажи, ці велетні, що схожі
На мешканців лісів земних, та тільки
У десять раз величніші й страшніші
За них, багато вищі райських стін, —
Ці привиди, чиї палають очі,
Немов мечі в десницях херувимів,
Що стережуть Едемський сад? У них
Стирчать, немов обчухрані дерева,
Гіганські ікла.
Люцифер
Це, вважай, те саме,
Що мамонти земні. Такі істоти
Мільйонами лежать в землі.
Каїн
І більше
Таких нема?
Люцифер
Немає вже; якби
Вам, людові слабкому, довелося
Тепер вступити з ними в боротьбу,
То марним би зробилося прокляття,
Тяжіюче над вами: так би швидко
Загинули ви всі.
Каїн
Але навіщо
Потрібна боротьба?
Люцифер
Хіба забув
Слова того, хто вигнав вас із раю?
“Постійна боротьба з усім живим,
Хвороби, смерть, скорбота й вічна мука” —
Ціна плодів із дерева пізнання.
Каїн
А звірі? Чим же звірі завинили?
Люцифер
Ваш бог сказав, що їх створив для смертних,
А смертних – для творця. Чи, може, ви
Хотіли би, щоб доля їх була
За вашу щасливіша? Гріх Адама
Занапастив усіх.
Каїн
Нещасні! Їм
Судилося, як і синам Адама,
За гріх чужий страждати, за плоди,
Що не дали знання, дали лиш смерть.
Брехливий плід! Нічого ми не знаєм.
Він мав – нехай жахливою ціною –
Відкрити нам нечувані знання,
А що насправді знаємо ми нині?
Люцифер
Можливо, смерть дарує вам пізнання,
Бо тільки смерть для смертних безперечна
І вас до безперечного приводить.
Не згоден я з тобою: не брехливим,
А смертоносним виявився плід.
Каїн
Світи незрозумілі і похмурі!
Люцифер
Ти почекай: твій час ще не прийшов.
Матерія не може досконало
Духовне осягнути. Все ж і ти
Побачив щось нове.
Каїн
Але й раніше
Я знав про смерть.
Люцифер
А що за нею буде?
Каїн
Не знаю й зараз.
Люцифер
Ти пізнав, що є
Багато форм і станів, крім твого.
А вранці ти не знав цього.
Каїн
Та все
Мені незрозуміле.
Люцифер
Буде день,
Коли усе для тебе проясниться.
Каїн
А цей безмірний, нескінченний простір
Мінливої, сліпучої блакиті,
Який я порівняв би із водою,
З рікою, що, виходячи з Едему,
Повз житла наші тихо протікає,
Коли б не ця безмірність, нескінченність,
Не цей небесний колір, — що то є?
Люцифер
І на землі блакиті цій безмірній
Слабку подобу можна відшукати:
То привид океану. Пройде час,
І береги земного океану
Заселяться нащадками твоїми.
Каїн
Це ніби інший світ; текуче сонце,
А не вода. Але й у цьому блиску
Я розрізнив пірнаючих чудовиськ:
Це що таке?
Люцифер
Мара левіафанів.
Каїн
А цей гривастий, надто-довгий змій,
Що страхітливу голову з безодні
Підніс багато вище, ніж найвищий
Едемський кедр, — цей змій, що зміг би, певне,
Обвитися навкруг небесних тіл, —
Чи схожий він на змія, що в Едемі,
Обвивши стовбур, ніжився колись?
Люцифер
Яким був звабник – Єві краще знати.
Каїн
Занадто цей страшний. Її спокусник
Мав кращим буть.
Люцифер
А ти його не бачив?
Каїн
Багато бачив гадів, та того,
Що Єву спокусив, не довелося.
Люцифер
І батько твій його не бачив?
Каїн
Ні;
Таж батько був спокушений не змієм:
Змій спокусив лиш Єву.
Люцифер
О, невинність!
Коли тебе або синів твоїх
Збентежить жінка чимось невідомим
Або незвичним, знай, що то спокусник
Стоїть перед тобою.
Каїн
Запізніли
Твої поради: зміям більше нічим
Жінок цікавих зваблювать.
Люцифер
Та є
Таких речей багато в цьому світі,
Якими може жінка чоловіка
І чоловік дружину спокушать.
Про це вам треба добре пам’ятати.
Я вам, добра бажаючи, поради
Свої даю, даю собі на шкоду…
Хоча ніхто їх слухати не буде
І не почне дотримуватись їх.
Каїн
Мені незрозуміло…
Люцифер
І на краще!
Твій світ і ти такі ще молоді!
Чому ж себе злочинним, чи нещасним
Вважаєш ти?
Каїн
Злочинним не вважаю,
Але скорботи я зазнав достатньо.
Люцифер
О, первістку від першого із смертних!
В гріху й скорботі жити ти повинен;
Але які смішні твої нещастя
У порівнянні з тим, що ти зазнаєш!
А те, що ти зазнаєш, буде раєм
У порівнянні з тим, що доведеться
Зазнать синам… Та нам пора на землю.
Каїн
Невже мене приводив ти сюди
Для того лиш, щоб все це показати?
Люцифер
Хіба ти не бажав пізнання?
Каїн
Так,
Його бажав я, щоб воно служило
Дорогою до щастя.
Люцифер
О, якщо
Вважаєш ти, що щастя у пізнанні,
То ти уже щасливий.
Каїн
Не дарма
Заборонив творець плоди зривати
Із дерева пізнання!
Люцифер
Краще б він
Плоди ті згубні зовсім не ростив.
Однак і необізнаність у злі
Від зла не захистить. Зло всюдисуще.
Каїн
Не вірю в це, бо я душею прагну
Лише добра!
Люцифер
Та хто ж його не прагне?
І хто жадає зла? Ніхто й ніщо.
Каїн
В світи далекі, дивні, незліченні,
Які ми нині бачили з тобою
Перш ніж ввійти сюди, у царство смерті,
Не вступить зло: такі вони прекрасні!
Люцифер
Ти бачив їх лиш здалеку.
Каїн
Та віддаль
Могла лише применьшить їх красу:
Краса їх зблизька, певне, невимовна.
Люцифер
Ти спробуй найпрекрасніше у світі
Розглянути впритул.
Каїн
Я це робив:
Воно ще краще зблизька.
Люцифер
Це омана.
Що від краси далекої лишалось,
Коли до неї наближався ти?
Скажи, про кого зараз ти подумав?
Каїн
Я думав про сестру мою. Всі зорі,
Уся краса нічного небозводу,
Весь пишний блиск рожевого світанку,
Уся чарівність присмерку, коли,
Слідкуючи за сонцем, що заходить,
Розчулено я проливаю сльози
І ніби й сам із сонцем потопаю
У пір’ї довгих надвечірніх хмар,
Пітьма лісів, і зелень їх, і співи
Пташок різноманітних, що звучать,
Зливаючись із співом херувимів,
За стінами вечірнього Едему,
Усе – ніщо перед красою Ади:
Відвожу очі від землі і неба,
Щоб тільки знову бачити її.
Люцифер
Краса ця тлінна. Перший цвіт творіння
Дістав початок в молодих обіймах
Земних батьків. Оманна ця краса.
Каїн
Ти кажеш так, бо ти не брат їй.
Люцифер
Смертний!
Моє братерство з тими, хто бездітний.
Каїн
Тоді ти нам не можеш співчувать.
Люцифер
Але чекай, якщо ти володієш
Такою дивовижною красою,
Чому ж нещасний ти?
Каїн
Бо я не знаю –
Навіщо я існую? І чому
Нещасний ти і всі навкруг нещасні?
І навіть той, що нас створив такими,
Щасливим буть не може: бо творити,
Щоб руйнувать – печальний труд! Мій батько
Говорить, що творець наш всемогутній.
Чому ж тоді існує в світі зло?
Про це не раз питав я, і від нього
Почув, що зло є шляхом до добра.
Та дивне те добро, що виникає
Від ворога смертельного свого!
Я бачив якось: вжалила гадюка
Ягнятко бідолашне. На землі
Воно лежало, корчачись у піні.
А поруч мати бекала тривожно.
Тоді зірвав мій батько і поклав
Якусь траву на ранку; поступово
Ягня, таке безпомічне й безсиле,
Потроху поверталось до життя
І скоро вже безпечно припадало
До вимені зраділої вівці,
А та, вся трясучись, його лизала.
“Дивись, мій сину, — проказав Адам,-
Дивись, як зло породжує добро”.
Люцифер
І що ти відповів йому?
Каїн
Нічого.
Промовчав я, — він батько мій, — та тільки
Тоді ж подумав: краще би ягняті
Не бути зовсім вжаленим змією,
Ніж до життя короткого вертатись
Ціною мук.
Люцифер
Та ти сказав мені,
Що із усіх істот, яких ти любиш,
Тобі найближча та, з якою разом
Ділив ти материнське молоко,
Та, що годує власними грудьми
Твоїх малих діток.
Каїн
Авжеж, сказав:
Чим був би я без Ади?
Люцифер
Тим, чим я.
Каїн
Тобі любов чужа.
Люцифер
А він, твій бог,
Що любить він?
Каїн
Все суще, — каже батько.
Але, зізнаюсь, я цього не бачу.
Люцифер
Ось через це не можеш ти судити,
Чужа мені любов чи ні. Є дещо
Велике і загальне, у якому
Окреме мусить танути, як сніг.
Каїн
Що значить це – як сніг?
Люцифер
Задовольнися
Невіданням того, що жде нащадків,
І просто насолоджуйся теплом
Під небом, що не бачило зими.
Каїн
Чи ти любив істот, на тебе схожих?
Люцифер
А ти – хіба не любиш ти себе?
Каїн
Та все ж не так, як ту, що примиряє
Мене з життям і що мені дорожча,
Ніж це життя, бо я її люблю.
Люцифер
Ти любиш, зачарований красою,
Як Єва райським яблуком колись;
Але краса змарніє – і любов,
Як всі бажання, видихнеться й згасне.
Каїн
Від чого може збліднути краса?
Люцифер
Від часу перш за все.
Каїн
Та дні минають,
А Єва і Адам іще прекрасні,-
Не так, як серафими чи сестра,
Та все ж прекрасні.
Люцифер
Невблаганний час
Їх змінить невпізнанно.
Каїн
Дуже прикро;
Та все ж таки не можу уявити,
Що розлюблю колись свою сестру.
Якщо її краса змарніє, зблідне,
Творець всього прекрасного, здається,
Свій кращий витвір втративши, повинен
При цьому втратить більше, аніж я.
Люцифер
Ти втратиш все, бо любиш те, що гине.
Каїн
Зате, на жаль, нічого ти не любиш.
Люцифер
А брат – ти любиш брата?
Каїн
Чом би й ні?
Люцифер
Його і бог, і батько дуже люблять!
Каїн
Люблю і я.
Люцифер
Похвально і покірно.
Каїн
Покірно?!
Люцифер
Так, бо первістком у Єви
Був ти, а він – улюбленець її.
Каїн
Змій першим був улюбленцем, він – другим.
Люцифер
І в батька він любимчик?
Каїн
Ну то й що?
Неначе я любити не повинен
Його за те, що милий він усім!
Люцифер
Ось і Єгова, лагідний володар
І щедрий наш засновник райських кущ,
До Авеля всміхається привітно.
Каїн
Не бачив я Єгови і не знаю,
Чи справді він всміхається колись.
Люцифер
Так ангелів його ти бачиш.
Каїн
Зрідка.
Люцифер
І все ж таки повинен був помітить,
Що Авель їм миліший, бо від нього
Приймаються всі жертви.
Каїн
І нехай!
Навіщо говорить про це зі мною?
Люцифер
Тому, що ти про це багато думав.
Каїн
Можливо, й думав, — та для чого ти
Нагадуєш…
У хвилюванні зупиняється.
Дияволе! З тобою
Ми у твоєму світі, тож про мій
Не говори зі мною. Так багато
Чудесного мені ти показав:
Могутніх попередників людини,
Що попирали землю, від якої
Зостався лиш уламок; безліч зір,
Серед яких ледь блимає нікчемний
Наш світ у нескінченності світів;
Ти показав мені зловісні тіні
Того буття, чиє ім’я жахливе
Приніс нам батько. Це імення – Смерть.
Ти показав багато, та не все.
Дозволь мені оглянути притулок
Єгови, а не можеш – то хоч свій.
Де живете ви?
Люцифер
В просторі, усюди.
Каїн
Але ж повинен бути у Єгови,
Як і у тебе, певний край чи дім?
Він є у всіх. Земля дісталась людям,
В світах далеких мешканці свої.
У всіх живих істот своя стихія.
Ти показав, що навіть бездиханним
Притулок є. А значить, — є і богу,
Є і тобі. Ви разом живете?
Люцифер
Живем окремо, разом лиш царюєм.
Каїн
О, краще б хтось один із вас лишився!
Тоді б, можливо, встановилась згода
Стихій, що ворогують між собою!
І що штовхнуло вас до ворожнечі –
Вас, мудрих, нескінченних? Ви ж – брати
По сутності, по славі, по єству!
Люцифер
А ви брати із Авелем?
Каїн
Брати.
Братами і залишимось. Та навіть,
Якби братами не були, хіба
Ви з нами схожі? Чи могли б вступити
Безсмертний з незкінченним в боротьбу,
Що світ веде до лиха? І за що?
Люцифер
За владу.
Каїн
Лиш за владу? Таж казав ти,
Що він і ти безсмертні.
Люцифер
Так, безсмертні.
Каїн
А голубого простору безодня
І справді нескінченна?
Люцифер
Нескінченна.
Каїн
Ну, то й царюйте в ній без ворожнечі.
Навіщо сперечатись? Чи не досить?
Чи тісно вам?
Люцифер
Ми в ній царюєм разом.
Каїн
Та творить зло лише один із вас.
Люцифер
Хто саме?
Каїн
Ти. Хіба б не міг ти також
Творить добро? Ти можеш, та не хочеш.
Люцифер
Хай творить він. Ви – не мої створіння,
Він вас створив.
Каїн
То і лиши йому
Його дітей. І покажи тим часом
Свій чи його притулок.
Люцифер
Я би міг
Відкрити їх обидва. Та настане
Великий час, коли один із них
Відкриється тобі уже навіки.
Каїн
Та не тепер?
Люцифер
Твій розум неспроможний
Найменше осягнути – навіть те,
Що бачив. Ти ще прагнеш таємниці!
Дізнатися про сутність Двох Основ!
Побачити їх потаємні трони!
О праху, угамуй свою зухвалість:
Побачить хоч один із них – є смерть.
Каїн
Нехай помру – та тільки б їх побачить!
Люцифер
Ось мова сина тої, що зірвала
Те яблуко! Але повинен ти
Лиш вмерти, а не бачить їх. Той зір
Для іншого становища.
Каїн
Для смерті?
Люцифер
Ні, смерть – лиш вступ.
Каїн
Так значить, смерть приводить
До чогось зрозумілого? Тоді
Її боюся менше я.
Люцифер
І, отже,
Тобі пора на землю повернутись,
Де маєш ти примножить рід Адама,
Любити, їсти, пити, працювати,
Сміятися і плакати, тремтіти
За цим дурним життям – і, врешті, вмерти.
Каїн
Тоді навіщо споглядав я речі,
Що ти мені відкрив?
Люцифер
Бажав ти знань;
А все, що я відкрив тобі, говорить:
Пізнай себе.
Каїн
Шкода! Я зрозумів,
Що я – ніщо.
Люцифер
І це незаперечний,
Хоч і печальний, підсумок шукань.
Тож передай свій досвід власним дітям –
Це їх врятує від подібних мук.
Каїн
Зарозумілий дух! Ти маєш владу,
Але й у тебе є владика.
Люцифер
Ні!
Клянуся небом, де лиш Він царює!
Безоднею клянусь тобі й життями
Істот, що лиш мені підвладні – ні!
Він переможець мій, — та не владика,
Його шанують всі, але не я.
Я з ним у боротьбі, як і раніше,
На небесах. І не стомлюся вічно
Боротись з ним! На шальках терезів
За світом світ, світило за світилом,
За всесвітом новий, далекий всесвіт
Повинні колихатися, аж поки
Нещадна не скінчиться боротьба,
Аж поки не загине супротивник,
А може, я. Але хіба це буде?
Як загасити нашу ворожнечу
Або безсмертя наше припинить?
Він переміг, і той, кого він скинув,
Зоветься злом. Чи кращий переможець?
Коли б мені дісталась перемога,
Злом був би він. Ось вам, що нещодавно
Прийшли у світ, таким ще юним смертним,
Які він подарунки дарував?
Каїн
Гіркі і нечисленні.
Люцифер
Повернись же
На землю, де скуштуєш ти і решту
Його небесних милостей. Творець
Добра і зла їх не створив такими,
Усе умовне: і добро, і зло.
Якщо добро дає він, — називайте
Його благим; якщо вас огорнуло,
Як хмара, зло, то відшукайте справжнє,
Не вигадане вами, джерело;
Не звалюйте усе на злого духа.
Один дарунок добрий дарувало
Вам дерево пізнання – людський розум:
Тож хай він не боїться грізних слів
Тирана, що примушує вас вірить
Наперекір думкам і почуттям.
Терпи і думай – створюй у собі
Світ внутрішній, щоб зовнішній не бачить:
Зламай в собі своє земне єство
І прилучись до цінностей духовних!
Зникають.
