Кінець! То був лиш сон. І враз
Блідих надій промінчик згас.
Щасливих мало днів прожито,
Світанок мій вкриває тьма,
І душу сковує зима.
Любов, надію вщент розбито.
Якби ж — і спомини. Якби-то!
- Наступний вірш → Джордж Байрон – Сонце безсонних
- Попередній вірш → Джордж Байрон – Станси (Як з рабства не можеш звільнити свій край)
(Оцінок ще немає)