Вона красива йде, мов ніч,
Де зорі в небесах без хмар,
В ній тьма та світло віч-на-віч
Являють в погляді свій дар,
Так гасить небо сонця піч –
Палкий стає ніжнішим жар.
Чи зайва тінь, чи промінці,
Зруйнують благодаті німб,
Що в чорній струменить косі,
Чи в світлі на чолі оцім,
Де безтурботні думи всі,
Бо сяє в чистоті їх дім.
Й на тій щоці, й на тім чолі,
М‘які, хоч красномовні втім,
Від днів, що прожиті в добрі
Й від перемог відтінки ті,
Там мир усім, хто на землі,
Любов невинна – в серці тім!
Переклад В. Гречки
