Жило на світі мишеня,
Що звалось Клатермас.
У гості без запрошення
Він міг прийти до вас.
Найбільший ледар в світі,
Ніколи не робив,
Лише співав і танцював,
Проте чудово жив.
У лісі всі звірята
Припаси запасають,
а в Клатермасовій норі
Нічого геть немає.
Але ж це Клатермаса
Нітрохи не турбує,
Завжди знайдеться, хто його
Охоче нагодує.
До будь-якої хати
Він може завітати,
І скрізь його приймають.
– Ура! – кричить наш Клатермас. –
Я дуже радий бачить вас,
Бо з голоду вмираю!
Він за столом і їсть, і п’є,
Співає і жартує!
А потім всіх надвір веде
І весело танцює.
Він може танцювати
Підряд сто тисяч днів.
І безупинний чують всі
Його веселий спів.
Таке веселе мишеня,
Ледаче, безтурботне,
Але нема чого йому,
Ходити до роботи.
