Ти голову свою складеш на ешафоті,
І дзвони загудуть, і лезо заблищить,
І крикнуть мускули, і вибухне в скорботі
Страшний бенкет металу й крові вмить.
І сонце пурпурне над заходом сірчаним.
Що вогневим рубіном дивно виграє,
Вдивлятиметься поглядом своїм останнім,
Чи вмерло сміливо ясне чоло твоє.
І там, де зло повзло змією потайною,
Юрба зупиниться перед лицем твоїм
І колихатиме скорботною рукою
Твою труну, мов мати, в горі мовчазнім.
І затаївши, наче квітку чорну,
Достиглої отрути блискавичний шал,
Всі збережуть про тебе пам’ять непоборну,
Що мозок просякає, мов дзвінкий кинджал.
Ти голову свою складеш на ешафоті,
І дзвони загудуть, і лезо заблищить,
І крикнуть мускули, і вибухне в скорботі
Страшний бенкет металу й крові вмить.
Переклад: Микола Терещенко
