О, ніжно-ніжно, ще ніжніше,
Заколисай мене в своїх руках;
Моє холодне чоло, кригу на устах
Зогрій так ніжно, ще ніжніше.
Цілуючи в уста, скажи мені
Своє признання в час ранковий,
І хай дзвенять твої пісні
Про те, що більшої нема любові.
День тягнеться важкою колією; сни
Переїжджають ніч глибокою гарбою;
А дощ у вікна б’є своєю пеленою,
На обрій випливають хмари, мов човни.
О, ніжно-ніжно, ще ніжніше,
Заколисай мене в своїх руках,
Розвій мій скорбний усміх на устах;
Ніщо не гріє лагідніш, тепліше
За тебе; ти — моя зоря,
Що сяє ніжними словами.
Я знов здоровий, і далекими шляхами
Щоденна праця котить за моря
Мій дух,
Щоб жить одним простим бажанням
Буть вічно юним, нездоланним,
Брать щастя з життєдавчих рук.
Переклад: Микола Терещенко
