Гладкі рожеві свині, льохи та кнури,
Поважно рохкали в городнім полі,
Похитуючи вим’ям на роздоллі,
Хвости кільцем задерши догори.
Коло свинарника південної пори
Вони спокійно рилися в калюжі.
Закаляні сечею, їхні туші
Вилискували шкірою з нори.
Аж ось і листопад. Кололи їх. І сало
Само з окістя ситого стікало.
А шия, рило, очі — все злилось
В один суцільний кусень лою.
Коли ж смалили їх — перед юрбою
Багаття ситого достатку зайнялось.
Переклад: Микола Терещенко
