Ледь крапле тиша, й цілу ніч — вагар —
Тлін, що спізнився на останній потяг.
В зірчаній пітьмі — обрис парапета, —
Щит поколінь, про що — піщаний герб.
В повітрі спад. Рель’єф далеких гір —
В пунктир — криву, котру — колись — копита.
Посеред старту полягали спати, —
Й бляшаний — з брами відліку — снігур.
Матерії — дух — послугу ведмежу,
Що — всі кінцівки — в затісний проміжок
Між видимим і тим, що — під водою.
Рух справжній — поза радіюсом дії. —
І перевізник, спершись на весло,
Чека на невимовного послів.
