Франческо Петрарка: Вірші

Франческо Петрарка (1304 – 1374) – італійський поет, творчість якого стала основою для формування італійської літературної мови. Хоч він прийняв постриг, та літературна творчість Петрарки все є присвячена світській тематиці, а найбільшу популярність йому принесла збірка «Канцоньєре» – віршів про кохання до Лаури. Цю жінку поет покохав, проте вони ніколи не підтримували ніяких стосунків і Мадонна Луара була заміжня за іншим.

Для віршів Петрарки характерні строгі форми. Наприклад, сонети є віршами канонічними, які складаються з двох катренів і двох терцетів. Відхилення у формі неприпустимі. У поезії цього автора широко розповсюджені такі прийоми, як повтори, гіпербола та протиставлення.

Ліричний герой Петрарки кохає до самозречення, возвеличує свій ідеал жінки й не нарікає на страждання. Він, страждає, але водночас втішений, що пізнав кохання.

У творчості цього автора присутні боги римського пантеону. Занурення Франческо Петрарки в історію і відображення свого бачення культури минулого у віршах стало поштовхом до розвитку культури Відродження.

Це один з перших авторів, який занурює читача в глибину внутрішніх переживань, а не тільки описує певні дії.