Є звірі: сонця блиск їх зносить зір,
I звірі є, що світла дар багатий
Для них засильний, щоб його прийняти,-
Підходить вечір їм і тіней мир.
Є також інші: їх жене в простiр
Назустріч сяєву порив крилатий,
Хоч згубну міць його їм дано знати.
Подібний я до них, я — бідний звір.
Моєї пані світла не знесу я
I чую, що шукатиму я всує
Похмурих місць і пізньої доби.
Сліз очі повняться, і біль їх жалить;
I все ж іду я на наказ судьби
До сонця, що мене — я знаю — спалить.
