Ти можеш спонукати мене враз
Під гаслом «жити вільно», о, свобода,
Без зайвих слів зухвалих і образ
Ти не лише́ для до́брого нагода…
Свобода дозволяє ніби все,
Та я собі багато не дозволю,
Життя наше споку́сами рясне́,
Свобода ж обирати свою долю…
Свободo, можна порівнять тебе
З багатоводною диво-рікою:
Якщо хтось відірвався від бере́г,
Стихія забере його з собою…
Стихією свобода може буть,
Коли людина ґрунт з-під ніг втрачає,
Земне тяжіння не дає забуть,
Що певні межі і свобода має…
То дуже добре, врешті, коли є
Свобода, дарована нам Богом,
Та втім випробування постає –
Добро уміти відділить від злого.
Свободою своєю вільні ми,
Якщо мета її по волі Божій,
Коли ж вона не з Богом, не з людьми,
В неволю заведе, у день негожий…
Свобода – це не те, що хочем ми,
І робим те, що раптом заманеться,
А те, що визначає нас людьми –
Із кожним рішенням, великим і малим
Узгоджувати з Богом душу й серце.
