Чого я другу не сказав
про золоті піски?
Ми подалися б з ним на став
шукать собі казки.
І, мабуть, друг ніде не чув,
що є на світі кит,
який уже в бувальцях був
й навчився говорить.
Чого я другу не сказав
про вітер в димарі?
То він би теж ране-енько встав,
ще, може, й до зорі.
За вітром би в димар шугнув
точнісінько, як я,
коли не втерплю і засну
отак от, навмання.
Та знаю я, що друг і сам
мандрує залюбки.
Нехай колись розкаже вам
неписані казки.
