Приснилося Сивій Хмарі,
що вона вже — на все небо.
Що вона вже з Вітром у парі
погнула дерева, як стебла.
Й така ж вона пелехата!
Така вона сива-сива!
І небо тепер для неї —
немов королівський трон…
Чи ж спалось цієї ночі
(а спалось — то що приснилось)
квітці, що спить у лісі,
квітці, що зветься сон?
