Серед галяви між старими кленами
дубок мудрує думоньку свою:
— Тепер і я вберуся по-зеленому.
Чого це я і досі так стою?
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Ромашка
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Неділя
Серед галяви між старими кленами
дубок мудрує думоньку свою:
— Тепер і я вберуся по-зеленому.
Чого це я і досі так стою?