Був день такий, як, може, два:
великий і красивий.
Росли суниці і трава,
не падали ще сливи.
Був день високий, наче дуб,
вже брався до хмарини.
Заграв дударик на дуду,
на дудочку з ліщини.
Дуділа дудка і була
весела — не сердита.
Однак мала, таки мала
та дудочка для літа.
Бо щоб зуміти диво-день
тій дудці оспівати,
їй треба тисячу пісень,
а може, й більше знати!
