Галина Кирпа – Хоха: Вірш

Може, я сиджу й даремно,
може, що й побачу.
За вікном — нікого. Темно.
Там лиш Хоха плаче.

Так півночі десь никає
у саду… В городі…
Де буває — не буває,
а все тільки в шкоді.

Не нагримають на Хоху
ні мама, ні тато.
Через те вона нітрохи
не йде ночувати.

Гульма цілу ніч гуляє,
до самої втоми…
Може, Хоха і не знає,
що я сама вдома?

_______________________
Хоха — образ давнього українського фольклору. Хохою лякали дітей.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Галина Кирпа – Хоха":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Галина Кирпа – Хоха: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.