Вітер кольору неба,
вітер кольору трав,
вітер дубам і вербам
щось на сопілці гра.
Грає про сонце, й про себе,
й про весноньку у цвіту
так, що дуби і верби
слухають і ростуть.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Учена розмова
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Я серед лугу
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)