Біла хата, а навпроти — мак.
Вже нема пелюсток, лиш головки.
Це б дощу! Та і його нема:
Маковій пахучий, аж солодкий.
Я не хочу ластівці казать,
що їй скоро-скоро відлітати,
бо для неї то — немов гроза…
Краще б ту грозу перечекати!
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Небесна Твоя Країна
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Парасолька для Бога
(Оцінок ще немає)