Мій давній друже Кроте,
не сиди в норі!
А сядь отут, навпроти,
о літяній порі.
Послухав мене Кріт
і вийшов із нори.
Дививсь на білий світ
він день…
і два…
і три…
І все шептав: — Дива!
Оце ще й так бува?
Чого ж сидіть в норі
о літяній порі?
