Ще не спала, але вже й не чула,
Хто ж то плаче:
річка?
вітер?
гай?
Продощила. Процвіла.
І — проминула…
На добраніч, Осене! Бувай!
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Раптом зацвіла калина
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Пасу метелики
(Оцінок ще немає)