Ще не спала, але вже й не чула,
Хто ж то плаче:
річка?
вітер?
гай?
Продощила. Процвіла.
І — проминула…
На добраніч, Осене! Бувай!
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Раптом зацвіла калина
 - Попередній вірш → Галина Кирпа – Пасу метелики
 
                             Підписатися
                            
                        
                                            
                        0 Коментарі                    
                                        
                    
                                                                        Найстаріші
                                                                        
                                
                            
                                                
