Та коли б ти, Равлику,
виріс господариком,
то ти б свою хатку
ставив на горбі:
вікнами — до соняхів,
стінами — до ластівок,
стріхою — до зіроньок.
Ну, а двері,
Равлику,
відчини мені!
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Шпаки і шпаченята
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Щось зелене
(Оцінок ще немає)