Велика Зірка до світанку
дивиться
у глибоке озеро,
ніби в люстро.
А її доня —
Манюня Зіронька —
минає галявки хмар,
заглядає
до мене у віконце
й питає:
— Чи гарна я?
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Літо вийшло надвір
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Сидять яблука
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)