Ось так починається казка:
Було королівство Будьласка.
Сусіда-король з королівства Ану́
Почав з ним таємну, підступну війну.
На вулицях міста-столиці
З’явились насуплені лиця.
Один у крамниці сказав продавцю:
— Ану, дайте швидше машинку оцю!
За серце схопився і зблід продавець…
Ледь-ледь не настав продавцеві кінець!
В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:
— Ану, відступися убік, розвалюхо!
Не встигла убік відступити небога —
Забрала стареньку «швидка допомога».
Буфетнику Про́шу в дитячім кафе
Хтось замість подяки та вигукнув:
— Пфе!
Буфетник облишив буфет і торти —
Його до сьогодні не можуть знайти!
А далі, як мовиться в казці,
Забили тривогу будьласці.
Вони невідомих осіб
Ловили шістнадцять діб!
А потім не місяць, не два
Учили казати слова:
«пробачте»,
«спасибі»,
«будь ласка»…
На цьому й скінчилася б казка,
Та вчора я стріла особу одну.
Вона продавцеві сказала:
— Ану…
Одразу мені пригадалася казка
Про два королівства: Ану і Будьласка.
Подумала я:
А можливо, цей раз
Війною пішло королівство на нас?!
