Пора вже баю.
Місяць вуса підкручує.
Дбає
Про оселедці козацькі,
Що двоє
Поять
Один одного баєчками.
– Ба…
– Ba!
Пора…
- Наступний вірш → Галина Мирослава – Динозаври
- Попередній вірш → Галина Мирослава – А все ж треба люлі
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)