Галина Мирослава – А все ж треба люлі: Вірш

Сніжно-білі голуби
Летять собі хто куди.
Найгарніше – до дитятка,
До сну кликати малятко,

Дитя ще не хоче –
Голову морочить.
Бавиться, пустує,
Вдає, що не чує.

Крутить собі дулі,
А все ж треба люлі.
Аби з дня на день рости,
Конче спати треба йти!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Галина Мирослава – А все ж треба люлі":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Галина Мирослава – А все ж треба люлі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.