Ганна Чубач – Білі метелики дня, чорні метелики ночі: Вірш

Як мені їх зупинять?
Крильця так ніжно тріпочуть
В білих метеликів дня,
В чорних метеликів ночі.

Як мені їх берегти?
Білі до чорних сміються.
Щастя ясне вкоротить
Чи недовіри позбуться??

Як мені їх розігнать?
Чорні на білих лютують.
Там, де садила я сад,
Листя личинки смакують.

Тисячу років підряд
Вітер по світу розносить:
Білі — на сонці згорять,
Чорні — потопляться в росах.

Чом же так легко летять
І розлучатись не хочуть
Білі метелики дня,
Чорні метелики ночі?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Чубач – Білі метелики дня, чорні метелики ночі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ганна Чубач – Білі метелики дня, чорні метелики ночі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.