Цей добрий світ у житньому колоссі,
Ніщо його не зможе погасить:
Шовкові трави — то моє волосся,
Моїм словам — на вітрі голосить.
Роса на квітці — то моя сльозина.
А темна нічка — то моя печаль.
Високе небо — не бездонність синя;
То сині очі вихлюпали жаль
За добрим світом
В житньому колоссі…
- Наступний вірш → Ганна Чубач – Не попрошу синю даль
- Попередній вірш → Ганна Чубач – Сплетіть мені колисочку
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)