Ганна Максимович – Вечірня колискова: Вірш

Сховалося сонце за обрій далекий,
Останній промінчик погас.
До гнізд повертають з блакиті лелеки,
Їм спати пора – пізній час.

Росою омита,
Туманом сповита
Тихесенько нічка на землю іде.
Пора засинати,
Заплющ оченята,
І мамина пісня у сон поведе.

Дрімає в гніздечку малесенька пташка,
У нірці звірятко вже спить,
А місяць розказує зоряну казку,
Все стихло, лиш ліс шелестить.

Росою омита,
Туманом сповита
Тихесенько нічка на землю іде.
Пора засинати,
Заплющ оченята,
І мамина пісня у сон поведе.
Бажання здійсниться, як злине зірниця
На темної ночі покров.
І кожній маленькій дитині присниться
Матусина ласка й любов.

Росою омита,
Туманом сповита
Тихесенько нічка на землю іде.
Пора засинати,
Заплющ оченята,
І мамина пісня у сон поведе.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Максимович – Вечірня колискова":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ганна Максимович – Вечірня колискова: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.