Ганна Ткачук – Розстріляна любов: Вірш

Спокійно Горинь котить хвилі,
Відбиток зір в них мерехтить,
Дрімає місяць на небосхилі,
А в грудях серденько не спить.

Я жду тебе і дні, і ночі,
Марніє врода молода,
Від сліз дівочих темніють очі,
Бо гіркі сльози — не вода.

Приспів:

Ой Горинь, Горинь
Ти сумно, сумно котиш хвилі
Вернись, вернися,
Вернись назад, коханий мій.

Не жди мене, дівчино мила,
Не жди мене, бо не прийду,
Бо вже могила похоронила
Мою надію молоду,
Не плач, борися, моя зоре,
Плати катам за нашу кров,
За наші сльози, за наше горе
І за розстріляну любов.

Приспів:

Ой Горинь, Горинь,
Куди ти кров несеш на хвилях?
Вернись, вернися,
Бо мила втопиться в сльозах.

Втопилась дівчина у крові.
В бою за воленьку лягла
Вінка кохання, вінка любові
Для неї доля не сплела.

Лиш вечорами над хрестами
Ридали зорі голубі,
Кривава Горинь втікала в море,
Щоб не втопитися в журбі.

Приспів:

Ой Горинь, Горинь,
Куди ж ти жаль несеш із дому?
Не дай нікому
Такого жалю, як у нас.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Ткачук – Розстріляна любов":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ганна Ткачук – Розстріляна любов: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.