Блискучого літнього ранку
Ходжу я по свому саду.
Квітки розмовляють, шепочуть,
А я, я мовчазний іду.
Квітки розмовляють, шепочуть,
Благає їх погляд смутний:
“Не гнівайсь на нашу сестричку,
Блідий чоловіче, сумний!”
- Наступний вірш → Генріх Гейне – Багато з забутого часу
- Попередній вірш → Генріх Гейне – Бог сну поніс мене у замок
(Оцінок ще немає)