Дитя моє, бувши дітьми,
Двійком малих дітей,
Ми в курнику під солому
Ховалися від людей.
Ми кукурікали півнем,
I люди, що йшли повз нас,
Вірили — кукуріку! —-
То півень і є якраз.
Ящик стояв на подвір’ї —
Жили ми з тобою в нім,
Прикрасивши папірцями
Його, як гостинний дім.
Стара сусідова кицька
Візит нам складала свій,
Робили ми компліменти
I ввічливий кніксен їй.
Розпитували, чи здорова;
А втім, у пізніший час
Те саме стареньким кицям
Казали ми ще не раз.
Сиділи вдвох, і частенько
Тужили, як люди старі,
I скаржилися, що добре
Жилося в давній порі.
Як зникли вірність, і віра,
Й любов, що жила колись,
I як подорожчала кава
I гроші перевелись!
Минули дитячі ігри,
Ніщо не вернеться знов —
Ні світ, ні життя, ні гроші,
Ні вірність, ні віра й любов.
Перекладач: Сава Голованівський
