Філістери гарно вбрані
По полях, лісах гуляють,
Раді, скачуть, мов телята,
Літо краснеє вітають.
Погляд їх блищить, – дивують:
“Як цвіте все романтично!”
Довгі вуха наставляють:
“Як співає шпак велично!”
Але чорную запону
Почепив я на віконці, –
Бо до мене завітали
Марища при яснім сонці.
То з підземної країни
Встало давнєє кохання,
Сіло й плаче біля мене…
Серце рвуть його ридання!
Інший переклад
Філістери, вбрані на свято,
Ідуть в поля і ліси,
Стрибають, немов цапенята,
Сп’янілі геть від краси.
Захоплено спостерігають,
Як світ романтично зацвів,
I довгим вухом вбирають
Дзвінкі пісні шпаків,
Я ж чорним серпанком з кімнати
Завісив своє вікно;
Привиддя мене вітати
I вдень приходить давно.
З могили тінню сумною
Кохання давнє встає,-
Сидить, і плаче зо мною,
Й зворушує серце моє.
