Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали.
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
- Наступний вірш → Генріх Гейне – Коли настав чудовий май
- Попередній вірш → Генріх Гейне – На півночі кедр одинокий
(Оцінок ще немає)