Усім набрид свободи рай,
I стали звірі змовляться:
“Покласти звіриній республіці край
I вибрати самовладця”.
По куріях різних звірі зійшлись
Залежно від роду і масті,
I зразу ж інтриги почались,
Заграли партійні страсті.
В ослячій курії тоді
Старі каплії буліі в силі;
Чорно-червоно-золоті
Кокарди вони носили.
Було, щоправда, серед ослів
Прокінське угрупування,
Та всі боялись старих капліїв
I їхнього репетування.
Коли ж хтось висунути посмів
Конячу кандидатуру,
Обрізав його один з капліїв:
“Ах ти ж, продажна шкура!
Продажна ти шкура, либонь байстрям
I мати тебе вжеребила…
А хто в тебе мати — сказати страм:
Ледача французька кобила.
А може, ти в зебринім череві ріс,
Бо й масть у тебе зебрейська,
Та ще й гундосиш якось крізь ніс
З-єгипетська чи з-єврейська.
Авжеж, ти чужинець, та ще й кар’єрист,
Хіба ж ти збагнеш душею
Ослячої вдачі містичний зміст,
Осляцтва величну ідею?
Мене ж понад усе втіша
Якраз самобутність ослина;
Ослина у мене і дума, й душа,
I кожна в хвості волосина.
Не римлянин, не слов’янин —
Осел я щиро німецький,
І предки мої, усі, як один,
Були осли здоровецькі.
Вони не кохались в крутні і в бридні,
I в гречку не скакали,
А вірно й смирно день при дні
Мішки до млина таскали.
I предки ті не вмерли, ні —
В труні лиш їх бренні кожі.
Самі ж вони в небес вишині
Вже праведники божі.
О преподобні отці-осли!
Ми будем як ви, достоту,
І з шляху чеснот, яким ви йшли,
Не звернемо ми ні на йоту.
Найбільше щастя — буть ослом
Каплійського коліна,
I найпочесніший диплом —
Це метрика ослина.
Мій батько був німецьким ослом,
I цим я по праву горджуся,
Ослино-німецьким молоком
Мене згодувала матуся.
Я єсть осел і тому ціню
Над всяке інше багатство
Я рідну ослину старовину
I взагалі осляцтво.
I я осел, і ви осли,
Осла й королем призначим!
Борімся за те, щоб осли були
Владикамй в царстві ослячім.
Ми всі осли. I — я! I — я!
Кінві не скорити нас зроду!
Ми королем оберем каплія
Ослиного чесного роду”.
Так закінчив патріот. I вмент
Осли заплескали в підлогу.
Національний елемент
Торжествував перемогу.
Осли увінчали дубовим вінком
Трибуна ослиного стану,
А він блаженно виляв хвостом,
Мов дякував за шану.
Перекладач: Микола Лукаш
