Похований той на розпутті,
Хто сам себе вбив, і журлива
Блакитная квітка зросла там, –
То квітка гріха нещаслива.
Холодної, тихої ночі
Стою і зітхаю журливо,
При місяці тихо леліє
Та квітка гріха нещаслива.
- Наступний вірш → Генріх Гейне – Поле бою під Гастінгсом
- Попередній вірш → Генріх Гейне – Про шал кохання снив я в давнину
(Оцінок ще немає)