Очей засумованих сльози не точать;
Сидять за верстатом, зубами скрегочуть:
“Німеччині смертний покров ми тчемо,
Трикратне прокляття в нього ввітчемо —
Тчемо ми, тчемо ми!”
“Прокляття на бога, кому ми молились,
Як в голод і в холод під плотом тулились;
Даремно молились і ждали весь час,
Той бог був не наш, одурманив він нас —
Тчемо ми, тчемо ми!”
“Прокляття князям, королям і вельможам,
Що ласки від них дочекатись не можем.
Король в нас загарбав останній п’ятак,
А потім звелів пострілять, як собак,-
Тчемо ми, тчемо ми!”
“Прокляття отчизні, де гнуться раби,
Отчизні насильства, країні ганьби,
Де хутко гниють, опадають квітки,
Де сморід і гниль, де ростуть черв’яки —
Тчемо ми, тчемо ми!”
“Наш човник літає, верстат стугонить,
Тчемо ми щоночі, щодня і щомить —
Німеччині смертний покров ми тчемо,
Трикратне прокляття в нього ввітчемо —
Тчемо ми, тчемо ми!”
Перекладач: Володимир Кобилянський
