Генріх Гейне – Троянду і сонце, лілею й голубку: Вірш

Троянду і сонце, лілею й голубку
Любив я колись, мов укохану любку.
Тепер не люблю їх — люблю до загину
Єдину, безвинну дитину, перлину;
Віднині й навіки мені моя любка —
Троянда і сонце, лілея й голубка.

Інший переклад

І рожу, й лілею, і сонце, й голубку
Я все те, здавалось, любив до загину.
Тепер не люблю їх, – одну маю любку,
Дівчину-рибчину, перлину єдину;
Вона-бо кохання первісточка гожа, –
І сонце, й лілея, й голубка, і рожа.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Генріх Гейне – Троянду і сонце, лілею й голубку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Генріх Гейне – Троянду і сонце, лілею й голубку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.