Вперше може нещасливо
Закохатись навіть бог,
Але вдруге безнадійно
Закохається лиш дурень.
Що ж, я дурень, я кохаю
Знов без жодної надії,
Сонце, місяць, світ сміється,
Я сміюся теж — і гину.
- Наступний вірш → Генріх Гейне – Вони мене дражнили
- Попередній вірш → Генріх Гейне – Вранці я фіалки в лісі
(Оцінок ще немає)