Як станеш ти, любко, подружжям моїм,
То заздрить тобі буде варто.
Полине життя твоє святом ясним.
Все радість, та сміхи, та жарти!
І лайся, і сердься, – що хочеш, роби –
Терпітиму й бурі великі.
Коли ж не хвалитимеш… вірші мої –
Покину тебе я навіки!
Перекладач: Людмила Старицька-Черняхівська
