Георгій Петрук-Попик – Над Золотою Липою: Вірш

Веслує Липа Золота
Між золотими берегами:
У вічність десь, за Бережани
Пливе й назад не поверта.

Чужі човни по течії
Спливли… Їх згадувати годі.
Живуть одвік річки в народі,
Струмки збираючи свої.

Тому ще та Русалка ходить,
Яку, можливо, тут, на подив.
Зустрів Шашкевич Маркіян.

І грає в барвах тих водиця,
Які в талан взяла Кульчицька…
Та річка — пісня Бережан.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Георгій Петрук-Попик – Над Золотою Липою":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Георгій Петрук-Попик – Над Золотою Липою: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.