Георгій Петрук-Попик – Тернопільський вальс: Вірш

Наче б хто зорі усі
В озеро срібне зібрав.
Квіткою сонця в росі
Ранок над містом заграв.
В неба веселковій грі —
Гімну святого мотив.
Стяг синьо-жовтий вгорі
Промінь життя освітив.

Приспів:
Тернополе — місто краси —
На крилах твоїх мої сни,
Рухівська доля в борні,
Волі омріяні дні,
Музика серця й весни.
…Тернополе — місто краси.

В славі своїй імена
Йдуть до проспектів нових.
Гордо над ставом луна
Пісня стрільців січових.
Поля Співочого дзвін
Будить повстанські літа.
Храм, що піднявся з руїн,
День благовісне віта.

Приспів.

Терну колючі вінки
Буйна сховала вода.
Вийшла на берег ріки
Мати і сина гойда.
Слухай, як хвиля шумить.
Клич до кохання живих…
Тільки спинися на мить
Біля могил вікових.

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Георгій Петрук-Попик – Тернопільський вальс":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Георгій Петрук-Попик – Тернопільський вальс: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.