Люба дружино-вкраїнко
Виший сорочку мені
Виший хрещатим барвінком
На голубім полотні.
Рада б я вишити, милий,
Рідного краю стежки.
Тільки в житті не навчилась
Класти хрещато нитки.
Сестро моя, галичанко,
Виший сорочку мені.
Хай зацвітають світанки
На голубім полотні.
Рада б я вишити, брате
Навіть веселку саму.
Йде чоловік мій до хати,
Вишити мушу йому.
Вишила мати старенька
Білу сорочку мені.
Вишила рано-раненько
При голубому вікні.
Гріє сорочка та груди
Тільки на серці пече.
Ой, коли ж мами не буде,
Хто ж мені вишиє ще?
