Душа горить новою ерою,
Залізний ритм у ній росте.
З-за гір блакитня кавалерія
Летить, грокочучи, у степ.
Окутавшись у синє марево,
Тремтить від жаху далечінь.
А навкруги цвітуть пожарами
Вогні палаючих мечів.
Крилаті коні чешуть гривами
І мчать на віжках вітрогрань,
Холодний піт з них пада зливами
На землю, стомлену від ран.
І зорі-іскри під копитами
Злітають, дзвонячи в імлу,
І аж за горами розритими
Я чую відгук грізних лун.
Душа горить новою ерою.
Залізний ритм у ній росте.
Вперед, блакитня кавалерія,
Тебе чекає спраглий степ!
