Рум’яним шовком на дубах
Повисла осінь злототканна,
І знову кофта голуба
Мені ввижається в туманах.
І знову верби через став
До мене віти простягають,
І не ціловані уста
Всю ніч трояндами палають.
Всю ніч бриніння голосів
Ловлю із шелестом акацій,
І так приємно, що усі
В цю мить поснули у бараці.
І так приємно, що один
Чекаю в темряві світання
І в тиші розових хвилин
Тремчу від щастя і кохання.
